П’ять років тому в наш дім прийшло горе. Загинула Марічка, наша дочка. З її чоловіком Павлом ми завжди добре ладнали, але потім все змінилося … Про все по черзі. Спочатку молодята жили в однокімнатній квартирі, а ми з чоловіком в своїй двокімнатній. Коли на світ з’явилися онуки, то ми почали думати про розширення. Ми вирішили продати житло, яке у нас було, і натомість побудувати заміський будинок. Одна половина була оформлена на мене з чоловіком, а інша – на дочку із зятем. Сама ділянка – це власність мого чоловіка, яка розташована в елітному селищі. Раніше там була стара батьківська хата, яку ми знесли. У новому будинку ми разом робили ремонт і навіть враховували побажання онуків. Разом нам добре жилося. Ми ніколи не сварилися і завжди могли порозумітися. Поки Маша з Павлом працювали в місті, я з чоловіком бавили дітей. Нашу втрату ми пережили не легко. Зять багато плакав, а ми не могли повірити, що нашою єдиною дочки не стало. Однак потрібно було жити далі, по крайней мере заради онуків. З тих пір пройшло 4 роки. Одного разу Павло привів додому свою нову дівчину і сказав, що буде одружуватися. Така новина була не дуже приємною для нас, але ми розуміли, що зять ще молодий, тому він не повинен залишатися самотнім до кінця життя. Оксана нам спочатку сподобалася. Діти теж взяли її. Дівчина здавалася скромною і спокійною, але згодом ми побачили її справжню натуру. Все почалося в той ранок, коли я побачила перевернуті горщики з квітами на порозі. Це були мої улюблені вазони, за якими я постійно доглядала.
Я подумала, що це сусідські коти наробили шкоди, але пізніше з’ясувалося, що до цього доклала руку Оксана. І це лише початок. Дівчина постійно залишала сліди на підлозі, який я тільки помила. Свою брудну білизну залишала в пральній машині, хоча я неодноразово просила кидати одяг в спеціальний кошик. А ще Оксана почала ставити речі не на свої місця і все переставляти, але для чого, якщо воно кілька років нікому не заважало? Я намагалася поговорити з Павлом, але він переконаний, що це лише моя фантазія. І хіба я сама придумала собі, що Оксана вмикає музику на повну гучність, коли я говорю, що у мене голова болить? А одного разу я попередила її, що у нашої кішки від домашнього молока пронос, так ввечері дівчина налила його тварині в миску. Я питаю, навіщо вона це робить, а така каже, бо кішка просить. Холодильники у нас роздільні і з нашого постійно зникають якісь продукти. Я просила, щоб вона запитувала дозволу і тоді брала, що потрібно, але Оксана продовжує лазити туди самостійно. Але це все дрібниці в порівнянні з тим, що дівчина не дає Павлу проводити час з дітьми. Він починає з ними грати, а вона його тягне в клуби або на зустрічі з друзями. Оксана ще молода, тому її можна зрозуміти, але навіщо тоді виходити заміж за дорослого чоловіка, у якого є діти? Я не можу зрозуміти поведінку дівчини. Моє терпіння також скоро лопне. Мабуть, варто знову поговорити з Павлом. А що б ви радили зробити жінці в такій ситуації?