Побачивши, що у дочки знову, вже в сьомий раз, круглий живіт, я зібрала речі і поїхала до сестри!

Мій зять хороша людина, але він не сповідує православну віру. Через рік після шлюбу у них з дочкою народилася дитина. Звичайно, що я була щасливою бабусею і намагалася в усьому допомагати. Тим більше, що крім них у мене практично не було більше близьких людей, адже з чоловіком ми розлучилися ще 15 років тому. Спочатку я приходила до дітей кожен день після роботи, а коли вийшла на пенсію, то почала у них проводити цілі дні з ранку до ночі. Я прибирала, готувала їжу, прала одяг і займалася зі старшими дітьми. Одним словом, всі домашні справи були на мені, адже зять працював, а дочка няньчила немовляти і чекала появи нового. – Оля, ти виглядаєш дуже втомленою, – одного разу помітила моя сестра. – Може, вистачить там працювати і гайда до нас! Вона живе разом зі своїм чоловіком у Львові. У них власна трикімнатна квартира. Їх діти давно живуть окремо, тому вільне місце. Наших батьків не стало багато років тому, а в моєму місті живе рідний брат з сім’єю і далекі родичі. – Я не можу дочка залишити, – відповіла я на пропозицію сестри. Однак я швидко змінила свою думку, коли побачила, що моя дочка вагітна в сьомий раз.

Advertisment

Вирішила, що пора збирати речі і переїжджати до сестри. Прийшов час пожити для себе, адже мені набридло бути хатньою робітницею і нянею. Звичайно, що інші родичі засудили мій вчинок, мовляв, як я могла кинути онуків і єдину дочку. Але ж вони вже дорослі і самостійні люди. Я не звертаю уваги на ці слова, тому що зараз цілком задоволена своїм життям. Сестра допомогла влаштуватися мені продавцем в магазин. Зміни через день, тому підробіток не забирає у мене багато сил і вільного часу. З дня мого переїзду пройшло пів року, а за дітьми я не встигла скучити. Планую навесні навідатися до них у гості, але повертатися туди на постійно не збираюся. Квартиру в рідному місті я здала в оренду, а виручені кошти ділю навпіл з дочкою. Вважаю, що фінансової допомоги цілком достатньо. Однак дочка мій вчинок образив, тому ми практично не спілкуємося. Не знаю, як у них справи, але ж якось живуть. Можливо, нарешті зрозуміють, що вистачить з них дітей і більше не будуть планувати народжувати. А як ви оцінюєте вчинок жінки?

Advertisment

Leave a Comment