Нещодавно телефонує мені мама, тому що я старша дочка, і просить, щоб я допомогла продати її будинок, і забрала її до себе, тому що їй важко одній в селі. Коли я явно дала зрозуміти, що такого ніколи не трапиться, вона почала з тим же питанням телефонувати й Олені, моїй сестрі. Вважаю, що ми все з сестрою правильно робимо. Ні в нашому серці і будинку, місця для такої матері немає. Свою маму я з самого дитинства пам’ятаю суворою, на відміну від неї, бабуся була просто ангелом. Через деякий час на світ з’явилася моя молодша сестра, яку вона також не любила, як і мене. Або просто мені тоді так здавалося. Коли я пішла в школу, в мої обов’язки крім уроків входило прибирання, миття посуду, а потім і сестру з садка забирати. Це при тому, що з нами жила бабуся, мама батька. Папа був слабохарактерним і на всі зауваження бабусі лише обіцяв поговорити з мамою. Мати злилася, що бабуся втручається, але так як це була квартира бабусі, швидко заспокоювалася і натягнуто посміхалася.
Мене вражало таке її лукавство. Відразу після школи я постаралася поїхати в інше місто вчитися, там вийшла заміж. Батьків відвідувала рідко, а коли не стало бабусі, тільки дзвонила. Я не хотіла їхати до них зі своїм чоловіком, мені соромно, що мати так до нас з сестрою ставитися. Сестра теж живе далеко від рідної домівки, з нею ми регулярно зідзвонюємося, раз на рік зустрічаємося. Нас об’єднує велика образа до матері за нещасливе дитинство. І ось зараз, коли вже пішов з життя тато, мати залишилася одна. Дзвонить мені, як старшій, щоб я приїхала, допомогла продати квартиру і забрала її до себе. Каже, що зовсім самотня, родичів ніяких немає, а друзів вона втратила через свого поганого характеру. Я не хочу її забирати не тільки до себе, але навіть перевозити її в своє місто. Сестра такої ж думки і ми запропонували надсилати їй гроші до пенсії, щоб їй було легше. Мати образилася, сказавши, що вона на нас все життя поклала, а ми невдячні. А я не можу забути її ставлення до мене, коли мені навіть додому не хотілося йти. Вона ніколи нас не горнутися не обняла, слова ласкавого ніколи не сказала, тільки лайку та вічні моралі. Ні, я не хочу від вас якогось ради, сама вже все вирішила, просто захотілося виговоритися. Кажуть, коли напишеш наболіле на аркуші, стає легше.