Знаєш, дорога, якщо ти так і не навчишся за місяць бути ідеальною господинею, я попрошу приїхати до нас мою маму, і вже тоді ти точно освоїти мистецтво берегині домашнього затишку, доброї жінки і господині! Тому що поки тобі це не відомо, чому тільки тебе твоя мати вчила. Тарас вийшов з кухні, грюкнувши дверима. Я так і присіла на стілець. Ще не вистачало! Чоловік мені недавно заявив, що я недостатньо хороша господиня. І що якщо я найближчим часом не виправлюся, то він попросить приїхати свою маму, Ольгу Вадимівну. Такого повороту подій я не очікувала. Два роки живемо з чоловіком, а він, виявляється, мамин синочок. Ми, як я вже сказала, одружені з Тарасом два роки, а до цього ще стільки ж зустрічалися, але почали жити разом тільки після весілля. Тут немає ніякої етичної підоснови, просто так склалися обставини. Весь час нашого знайомства і зустрічей Тарас здавався мені розважливим дорослим чоловіком, який не буде тягнутися назад до матусі. Це було одним з важливих критеріїв, адже до цього у мене вже був досвід відносин з маминим синочком, нічого доброго з того не вийшло. Відразу скажу, господарство не моя сильна сторона. Я можу спокійно пройти повз незаправленого ліжка, залишить посуд в раковині на ранок і замість прибирання на вихідних сходити кудись розважитися і відпочити.
Ні, вдома у нас не хлів, як ви могли б подумати. Я прибираю, перу, готую, але без фанатизму. Для себе я вирішила, що не буду горбатитися на ниві домашніх справи, як це робила моя мама. Так, у нас вдома була ідеальна чистота, вона кожен день готувала, ще й працювала. І що в результаті? До своїх п’ятдесяти вона виглядає виснаженою бабкою, яка кращі роки життя витратила на прибирання і готування. Батькові це, до речі, абсолютно не завадило п’ять років тому піти до молодої дівчини. Ось тому я прибираю під настрій, готую на кілька днів вперед і намагаюся взяти від життя максимум, поки є сили, бажання і можливості. Сидіти вдома і натирати по третьому колу столові прилади або пилососити неіснуючий пил буду в старості, або не буду взагалі. І мені здавалося, що такий підхід до життя влаштовує і мого чоловіка, адже, я ділилася з ним своїми думками і, здавалося, Тараз поділяв його зі мною. Раніше я не помічала за ним посиленої тяги до ідеальної чистоти або невдоволення з приводу вчорашнього супу. Однак ось уже півроку я вислуховую закиди, що господиня я ніяка і він втомився жити в таких умовах. Спочатку Тарас просто як би ненароком кидав, що втомився два дні поспіль харчуватися одним і тим же, потім були претензії щодо невипрасуваного вчасно одягу, а там і до вбирання дійшли. Сварки все набирали обертів, стаючи наполегливіше. – Я думав, що ти з часом втягнешся і станеш нормальної господинею, а до тебе так нічого і не дійшло, – заявив мені чоловік на моє запитання: як це так, раніше нормально жив, а тут раптово став обурюватися з цього приводу.
– Удома повинно бути чисто, їжа повинна бути свіжою кожен день, в квартирі повинен бути затишок – невже це так складно ?! – Складно. Тому що в добі всього 24 години і я не хочу їх все витрачати, борсаючись по квартирі від плити до пральки. Ти ще не забувай, що я працюю. Якщо я ще і всі твої примхи буду виконувати, то жити буде зовсім ніколи. – Ти навіть не пробувала! Моя мама якось прекрасно все встигала. А якщо ти зараз не справляєшся, то що буде, коли діти підуть? Ця розмова виникала кілька разів і постійного невдоволення ставало все більше по обидва боки. Перший час я злилася, тому що думала, що знаю чоловіка, а тут таке. Потім я намагалася знайти компроміс – добре, дорогий, давай наймати послуги клінінгу, а готувати будемо по черзі. Але і такий варіант Тарасу не підійшов – у нього є дружина, чому він повинен терпіти сторонніх людей вдома. А потім я опустила руки і просто огризалася на його закиди, сподіваючись, що скоро його помутніння пройде. Нещодавно ж Тарас перевершив сам себе. Він заявив, що раз у мене не виходить все поєднувати і я не вмію вести будинок, то він попросить приїхати до нас пожити свою маму, мою свекруха Ольгу Вадимівну.
Так би мовити, для дачі мені майстер-класів. Тут я вже не стерпіла. Свекруху я на дух не переношу, тому що вона завжди в “білому пальто” – все знає, вміє, просто людина-пароплав. Спілкування з нею мені вистачає по телефону, а вже жити з нею під одним дахом не буду! – Якщо ти не хочеш, щоб мама приїжджала і вчила тебе, то сама постарайся і зроби все нормально. Це не так складно, як тобі здається. Я готовий потерпіти місяць. Даю тобі цей термін, щоб ти всьому навчилася. Він готовий потерпіти! У мене з очей впали окуляри – люблячий чоловік ніколи такого не сказав би. Сам би впрягся в господарство, запропонував якісь варіанти, а не заганяв свою дружину і кохану жінку в глухий кут, тюкая вічними причіпками. Не буду я терпіти і чекати місяць. Наступного тижня перенесу речі до батьків і подам на розлучення. А там нехай його мама забирає дорогоцінний чадо, гладить йому шкарпетки, годує першим, другим і компотом, протирає всюди пил по сто разів на день. Я своє життя на це витрачати не хочу. В голові одна думка – добре, що не встигли народити дітей! Ось такий у мене зате буде досвід на майбутнє, і в третій раз я на ці грабельки вже не наступлю. Краще жити вже самій і для себе, ніж витрати життя на миття посуду і виварювання простирадлом і, врешті-решт, залишитися все одно однієї.