Після 10 років шлюбу завтра ми йдемо подавати заяву на розлучення. Я не можу повірити, що те, що мені здавалося таким міцним і надійним, може розвалитися в один момент. Це не спонтанне рішення з його боку, мені треба було здогадатися, що він давно думав про розлучення, тому що дізнавався тонкощі. Одного разу він запитав, як би в жарт, що я буду робити, якщо він мене розлюбить і ми розлучимося, а я сказала, що мені буде дуже шкода. І все. Це була коротка розмова і я навіть не надала їй ніякого значення. А через кілька тижнів чоловік сказавши мені, що у нього давно є інша жінка і він йде до неї. Зізнався, що вона чекає дитину. Я просто не могла повірити в те, що почула. Мій чоловік вже кілька років працював за кордоном, їздив до Польщі на заробітки. Працював там кілька місяців, потім повертався додому у відпустку. Так ми і жили, було трохи незручно, але це дозволило нам значно підняти наше матеріальне становище. Ми зробили ремонт в квартирі, купили автомобіль, мріяли про власний будинок і вже навіть почали його будівництво. У моєї мами була хороша ділянка за містом, вона нам його віддала. І тут чоловік повідомляє, що у нього інша. З нею він познайомився на заробітках.
Жінка молодша за нього на 7 років, розлучена, але дітей у першому шлюбі не було. А тепер вона чекає дитину від мого чоловіка і він готовий офіційно одружитися з нею. Я просила чоловіка почекати, не брати таких важливих рішень спонтанно, але він сказав, що чекати ніколи, адже дитина скоро народитися. Він знає, що мені не легко і дуже прикро, але все одно йде. Я не розумію, як далі жити. Квартира, в якій ми живемо, моя. Тому чоловік на неї не претендує. Ділянка, на якій ми почали будувати будинок, належить моїй мамі, але чоловік там за свої гроші побудував вже перший поверх. Каже, що залишає це мені і нашому синові. А що мені з того, якщо я сама ніколи не закінчу це будівництво. З тих пір як народився син, я не працюю. Всі гроші додому приносив чоловік. Що мені робити, я не знаю. Чоловік запевняє мене, що буде платити аліменти, але я не впевнена, чи вистачить нам з сином їх. Я не розумію, як мені далі жити, адже за чоловіком я була як за кам’яною стіною. А тепер я втратила все. Як прийняти, що ця людина більше не мій, що я не повинна його ревнувати, я не повинна злитися, що він мене більше не любить? Я намагаюся прийняти все це, але не можу.