Хочу поділитися своїм материнським хвилюванням, тому що не можу зрозуміти, в чому я винна. Чи можу я щось змінити і що мені робити зараз, коли пройшло вже так багато часу. У мене дві дочки і син. Всі вже дорослі, всі з сім’ями, дочки вже самі стали мамами, а я, завдяки їм – бабусею. Синок в родині наймолодший і одружився зовсім недавно – в серпні минулого року. Познайомилися випадково, десь в дорозі, він почав до неї їздити в інше місто, там вони і одружилися. Син привіз невістку до нас і ми відразу відчули – не наша вона. Навіть не в плані статусу і зовнішності, а в плані її дуже непростого характеру. Вже по приїзду невістки я відчула, що до нас вона ставиться зверхньо. Так, ми простуваті люди, без гонору і шику, як такого, до якого, можливо, вона сама звикла. На зустріч молодих запросили всю рідню і друзів – треба ж весілля відгуляти. Звичайно ж і пісні голосно співали, і танцювали, все як годиться, в кращих традиціях. Невістка сиділа зовсім якась незадоволена, сердита, дивилася на все це з обуренням. Прошу дочок – подружіться з нею, розговорите її! Вони мені: – Ой мамо, ти не розумієш зовсім! Таку пані ніхто не розговорить, вона навіть дивитися в нашу сторону не хоче.
Навіть ночувати молодята поїхали в готель – у нас же гості засиділися, спати заважають! На наступний день вони приїхали, пішли в кімнату, невістку я майже не бачила за ці дні, хоч вона і виходила іноді. Намагалася з нею поспілкуватися, але вона коротко відповідала і зникала за дверима. Через три дні син зняв квартиру і вони пішли від нас. Чесно – я аж перехрестилася, напружувала невістка мене, ніби я перед нею в чомусь винна. Допомоги ніякої від неї не було в ці три дні: такими довгими нігтями, як у неї навіть, посуду не помиєш. Та й не звикли ми з чоловіком в своєму будинку ходити навшпиньки перед кимось, не хочу я догоджати чужій людині в своєму будинку. Так прості ми, так що тут такого. До молодих в знімну квартиру я ходити не стала – син захоче, прийде в гості. Я іноді через нього щось солоденьке передавала, я смачно печу. Син забирав, обіймав мене, говорив спасибі. Мої дочки іноді заходили до брата, невістка до них ніяк не підходила, в телефоні сиділа. Взагалі, почала я трохи здалеку, а суть ось у чому. Для нашої сім’ї найважливіше свято, коли ми збираємося всією ріднею – це 8 березня. Навіть Новий рік ми відзначаємо кожен у себе, а потім по можливості зустрічаємося на вихідних. Ну і дні народження – у кого як вийде прийти, але 8 березня – це святе; всі поспішають до мами, а я накриваю хороший стіл для своїх діток та їхніх сімей.
Це не в наказовому тоні, просто так уже повелося. Я накриваю великий стіл, навколо багато квітів – від чоловіка, від зятів, від онуків і сина. Відзначаємо з розмахом і весело. Але ось син недавно забігав, щось пом’явся і сказав, що в цьому році порушить традицію. Я думала вони кудись їдуть з дружиною, як на Новий Рік, який вони провели за кордоном, але він сказав, що з дружиною вдома відзначить. Я щось абсолютно не зрозуміла: якщо вони вільні, так чого ж не прийдуть? Ну, мовляв, дружині не подобатися вся ця наша обстановка, де всі рідні співають і танцюють. Кажу – приходьте на самому початку на годинку, коли немає ще розпалу свята. Але ні – моя невістка і цього не хоче, їжі багато жирної і некорисної, а вона такого не їсть. Я тоді сина відразу прямо і запитала: – Ми їй просто не подобаємося? Чи не її поля ягоди? – Ну так, – каже. – Так воно і є! У неї батьки такі – аристократи! Але нелюбов – це не означає, що нас, як батьків, поважати заборонено тільки тому, що ми прості, звичайні собі такі люди! Навіщо заради її примх сімейні традиції порушувати? Я ж багато чого не прошу – тільки один день в році!
До речі, у мене і день народження в березні, і я вже передбачаю, що буде те ж саме, хоча цей день мені менш важливий, ніж 8 березня. Прошу сина: – Ну ти то хоч на годину прийди, щоб мене привітати, рідних побачити. Він каже: – Постараюся, але швидше за все прийду на день раніше або пізніше, все ж жіночий день, дружина образиться на мене, що я не з нею і бігти треба: їй романтичний стіл накривати як всім жінкам. Хотілося б запитати таких невісток – ну що ви таке робите з нашими синами, що вони абсолютно чужі своєї сім’ї, своєї рідної матері? Адже мій син іншим завжди ж був! Мене поважають зяті, ми дуже дружні з їх батьками, я дуже любила свою свекруху, завжди у нас спорідненість на першому місці було. Але прийшла в будинок невістка і почала все руйнувати. Ну не подобаємося ми їй, але пожалій хоча б чоловіка, він же засмучений, я бачу, посидь ти цю годинку у нас – так вже й бути, ми ж намагаємося перед тобою, намагаємося догодити! Я вже і дочок прошу, щоб знайшли з дружиною сина спільну мову, але не виходить. Я б їй капустяний салат зробила, або ще щось, що вона любить. Дуже мені прикро, що у нас склалися такі відносини, а я з першого дня до неї тулилася.